начальник відправив мене додому лікуватись, бо зараз саме гаряча пора, і немає коли хворіти.

планую трохи полежати - бо все ломить і болить, а потім - добратись до ваших, френди, ЖЖ...

 може, я погано шукаю, але альбомо поки що ніде не знайшла...


( text )

 

життя тим цікавіше, чим менше ти намагаєшся його передбачити, і чим більше ти мрієш (по-справжньому, тобто так, що мрія здається абсолютно недосяжною) 

( 3 нових персонажі мого життя )

 я би могла годинами писати про те, що робиться  в житті, про те, як у ньому з"являються нові, цікаві та неповторні персонажі, з якими насправді ми були пов"язані задовго до знайомства,і  неодмінно мали би рано чи пізно зустрітись, лиш не думалось ніколи, що саме за таких обставин)))

але ні, не буду про це...не сьогодні.
__________________________________________________________________________________________________________

9 жовтня був ДН Джона Леннона. що б хто мені не казав про цю людину,і про The Beatles, я їх вважаю геніальними.
в суботу в "44" (хто не знає, це такий київський арт-клуб) була на концерті до цього івенту (ДН Леннона).
ну що вам сказати, це - особлива атмосфера,коли стільки людей різного віку та світосприйняття збираються, щоб послухати-поспівати вже класичні пісні) рок-н-ролл))))
зустріла там знайомого з Лівьвського форуму (киянина), який виявився дійсним членом українського фан-клубу Бітлів)
на превелику приємність там ще зустріла che_r_nika сама б і не знала, чим зайнятись ввечері. сумно без С. ) тому дякую, друже skill_skiller  з племені Справжніх;) ...
обіцяла пару фото з Софіївки. отже, їх величність Краса, Осінь та Любов)

( фото з Софіївки )

моя улюблена пора року діє на мене , як завжди, не так як завжди) я слухаю ПФ. кращих за них (ближчих), у музичному світі я так і не знайшла. є десятки інших, ким захоплююсь, але нікого, хто би став таким зрозумілим... С.в поході, і щохвилини я усвідомлюю ще більше, наскільки добре, коли він поруч... а троянди, фанатом яких я ніколи не була, подаровані ним, не в"януть тижнями)))

...зробила важливий вчинок - розповіла усе як є Н., - тому, що в Іраку. його реакція спонукала мене поважати його ще більше. і він мою щирість оцінив так само...

на роботі півофісу на лікарняному. я ще тримаюсь, хоч і застудилась також. начальник закупив на офіс лимони і мед, щогодини нагадує, щоб ми пили з ними чай. сьогодні замовив нам піццу в офіс - був такий собі піцца-дей) частинка тім-білдінгу.

сьогодні місяць пройшов як я працюю. 1/3 мого випробувального терміну) робота захоплює і приносить задоволення.

минулі вихідні пройшли моментом - Київ/Фастів/Умань/Київ.

фото було багато, але викладу тільки декілька. з Уманню доведеться зачекати)

за Фастів, компанію і просто приємний час дякую іменнинику,і  просто хорошому другові,людині з вимираючого племені Справжніх -skill_skiller 
( + 3 фото з Фастова )

 доброї ночі. забігла на пару хвилин.

я жива і здорова, наскільки можливо.

просто в житті треш. розбираюсь у собі і в цьому треші.

а ще сьогодні був мій перший робочий день. я у захваті!

пізніше щось нашкрябаю. коли трохи розберусь... якщо розберусь...

 якось обіцяла я викласти пост про свою чудо-подружку - собаку Злату. сьогодні  в розмові з soyuzniza  згадала про цю обіцянку, тож викладаю дещо про свого догселя.

забрала я Злату з вулиці (з Південної Борщагівки) наприкінці листопада 2009. Злата вона, бо золотиста :) важить 25 кг - половину мене. зараз Златі 1 рік і 3 місяці.

ветеринари, любителі собак і просто перехожі приписували нам різну "породистість". і хоча Злата - нечистокровний двіртер"єр, доводилось чути і про вовкодава, і про ретривера та лабрадора, і навіть про пшеничного тер"єра. з чого я зробила висновок, що насправді Злата - новий вид - український голден вовкодав.

вона - страшенно неслухняна але вельми розумна та надзвичайно ласкава собаця-компаньйон, яка продасть Батьківщину за смачненьке або за паличку.

перший день вдома (треба було бачити обличчя бабці, коли я притягнула Злату зі словами: "це - моє цуценятко:)". на що бабця сказала:"ні, це не цуценятко, це- кобила" :)).



( Еволюція Злати - фотографії )


п.с. читачі-старожили мого ЖЖ вже бачили перші 3 фото - екскузе муа пур ля репетісьйон)

 тиждень видався чудернацький... багато нової музики, переписка з малознайомими людьми, черговий рейд співбесід:) так-так, я все ще не працюю. що ж поробиш - може, я не впевнена на на 100%, що хочу замкнути себе саме виключно в роботу юристом:)

минулого тижня з пошуками роботи сталось стільки подій, що я геть виснажилась,і  у п"ятницю не була спроможна довго витримувати середовище людей. спочатку мене хотіли взяти кореспондентом ан юртематику в "Юридическую практику" - але, ну шановні, вибачайте - ну дууууууже мені не комфортно писати статті нашвидкоруч російською мовою. адже, вчилась я українською і навіть у моїй "націоналістичній" школі російської не викладали (зате поглиблено навчали англійській з першого класу - дякувати Богу за мою вчительку Філімонюк Наталію Григорівну, яка окрім того, що є неперевершеним педагогом, виплекала у мені почуття того, що англійська мова - це щось більше, аніж просто мова, засіб спілкування - це ще один спосіб пізнання і відчуття світу, розширення горизонтів). не можу сказати, щоя  неграмотно пишу російською, бо читала і читаю нею - проте, коли справа доходить до професійної специфічної термінології, а час на роздуми над перекладом обмежений - я впадаю у ступор...

в той же день, коли я відмовилась від посади в "Юридической практике" , мене перетрясло від несподіваного повороту подій і нових можливостей - телефонує мені мама і каже приблизно таке: "Наталю, ось мій начальник прочитав твій аналіз та висновки по тій справі з естонцями та азербайджанцями, і сказав, що в Києві, ан жаль, зараз немає одиниці в штаті, щоб взяти тебе на роботу, але є місце в Овручі,  - на тому комбінаті, по якому ти вирішувала справу - поїдеш?"... ну, я, збита з пантелику повністю, але ні на хвильку не менш авантюрна, відповідаю: "поїду". наступного дня я пройшла два етапи співбесіди, з якої виплило, що мені можуть платити 2000 грн, і треба буде шукати там житло (можливо, фірма оплатить оренду), об"єми роботи - великі, але робота цікава - окрім поточних справ комбінату, зовнішньоекономічна діяльність з білорусами і т.д. для довідки - Овруч - не дуже велике місто в Житомирській області,у  Чорнобильській зоні. зате колись воно було резиденцією-столицею одного з наших князівств. я загорілась бажанням поїхати світ за очі, у місце, де на мене будуть дивтись як на "понаєхавшую" - та ще й зі столиці, на місце, де можна було би здобути неоціненний досвід, а разом з тим - втекти з Києва і що привабливо - жити самостійно у невеликому місті. лякало лише те, що доведеться бабцю лишити саму. адже її здоров"я. на жаль, весь час погіршується,і  часом вона стає геть безпорадною((( отже, я пройшла дві співбесіди - з юридичним відділом та у відділі кадрів. ан меен дивились очима по 50 копійок, коли я казала, що дійсно хочу там працювати. словом, мабуть, не повірили. а потім керівництво згори відмовило, мотивуючи тим, що молодому спеціалісту зі столиці немає чого робити на заводі в Овручі, де терба попрацювати мінімум 5 років... словом,я  не засмутилась: адже прекрасно знаю, що в житті все не просто так - і що Бог завжди має для мене щось особливе.

( отже, далі))) )
гарного вам вечора:)
( +фото )

особливі вітання hajdamaka  та  hudozhnytsya  ;)

 

( Післямова )

( some more )</div>

 в суботу рано-зранку з шкільними друзями ми вибрались з Оболоні і поїхали на Видубичі, звідки відправлялись автобуси на Трипільське коло, у Ржищів.

перед автобусом зайшли у Фуршет та купили продуктів. а позаяк коли ми до нього дійшли, він ще був зачинений - у нас була нагода здійснити одну із моїх "дивацьких мрій" - і друзі покатали мене у візочку для продуктів, на що із зацікавленням , сміхом або осудом - залежно від настрою - дивилось десятки 4 людей.

їхали в автобусі півтори години - весело як завжди - інакше ми не вміємо :)
зареєструвались без проблем, отримали заповітні зелені браслети - пропуск на 2 дні фестивалю. намета не стали розбивати одразу - чекали, поки приїдуть інші наші знайомі - щоб разом розміститись. поки чекали, щоб на місці не сидіти, а вже дивтись-ходити-вивчати-брати участь - познайомились з юнаками, які варили смачні чаї на різний смак - лікувальні, ароматні, з трав і т.д. - і хлопці слідкували за нашими речами, поки ми розвідували територію і те, що на ній відбувалось.а  територія займала 15 га - тому фактично, ми два дні ходили колами - щоразу відкриваючи щось нове та цікавеньке, бо програма фесту була дуже насиченою :) поки чекали знайомих - почалась страшенна злива - я встигла закутати рюкзаки в поліетиленову підстилку - тим самим врятувавши від намокання сухі светрики, що були заготовані на ніч. за 8 хвилин зливи, ховаючись під тентом "чайних" хлопців я змокла наскрізь включно з нижньою білизною - та й не тільки я - тому мене пригостили смачним чаєм із жень-шеню - і я зігрілась - бо після граду величиною з 1 см стало різко холодно - правда, ненадовго. 

що ж - ми з друзями обрали оригінальний спосіб зігрітись - перестрілка соломою та валяння в ній же :) - було весело.

після того як намет було поставлено, ми вже "фестивалили" по повній програмі))) - майстер-класи із шотландських, ірландських, афро-кубанських танців, гри на дарбуках,тамтамах і т.д., кінопокази, театральна студія, будівництво хати за зразком знахідок часів трипільської цивілізації (я також будувала - вимішувала глину із соломою ногами,а  потім руками наліплювала її на каркас із лози), виготовлення виробів із глини ( я зробила пташечку-свисточок), танці під шалені ритми барабанного буму, малювання фарбами на стінах, малювання акрилом на обличчі, танці під великою сценою під час вечірнього концерту (я вийшла під самісіньку сцену - сказати б, у перший ряд - та рядів там, слава Богу, як таких не було:)так танцювала, що сьогодні відчуваю кожен м"яз на тілі).

були ще файер-шоу та спів під гітару з друзями до 5-30 ранку. 4-годинний сон у наметі. була смачна їжа із ароматом ватри:) було купання в Дніпрі (дорогу до якого ми знайшли лише в неділю,а  в суботу заблукали, і  вийшли ледве не в болото))))  були нескінченні валяння у соломі, плетіння вінків, перевдягання (оскільки весь одяг був наскрізь мокрий і сушився. до прикладу, джинси так обважніли, що не тримались у мене на...словом, там, де мали б - і я їх підв"язала мотузкою, яка мала призначення "похідної")) і відповідно - моделювання одягу з підручних матеріалів: хусток, булавок і т.д.), зустрічі - сплановані та абсолютно випадкові з друзями, знайомими та знайомим знайомих)...

і навіть невеличке "з"ясування вже давно з"ясованих закінчених стосунків" не змогли зіпсувати настрій феєрії та природності (до речі, щойно переступила поріг фестивальної території - зняла взуття і взулась лише, коли в неділю переступила цей самий поріг перед дорогою на маршрутку) всього, що відбувалось навколо!

з виступів можу особливо виділити Роташ - білоруський гурт, який дуже сподобався енергетикою, вокалом, якістю звучання) це було відкриттям для мене, оскільки всіх інших виконавців я чула вже не вперше, і навіть не вдруге , - що безперечно не віднімає у них бали за якість виступів. 

порадував і здивував еко-формат фестивалю - алкоголь та тютюн на території трипільського кола не продавався, що втім, не заважало привезти  його з собою або купити у  Ржищеві).

для усіх, хто активно критикує фест - можу сказати одне - якщо ви не любите відпочинок у палатках, без цивілізації та не полюбляєте етно-фолк тематику - то чого ви пхались на Трипільське коло???!!!

серед того, що можна назвати "мінусом" доволі умовно - перенасичення території крішнаїтами від чиїх співів ми з друзями вже на всі приколи додавали "харе-харе" та навіть зробили жартома імпровізоване фото мене в наметі в тій самій тематиці) і більш суттєвий мінус - концерт у неділю був класний, але закінчувався пізно, а автобусів від фесту було мало і їздили вони до 22 години, а людей було сила-силенна. тому, на жаль, не вдалось дочекатись і побачити закриття фесту. і ми відстояли своїх півтори години у черзі "на Київ".

загалом, враження 100% позитивні. наступного року поїдемо знову. і вам раджу. свобода, радість, діалог культур та гордість за своє походження)))

те, яким Трипільське коло закарбувалось у пам"яті -




вхід на фест - моя Daggy та наш друг Skill



( більше яскравих фото))) )